Ми звикли людей сприймати по формі, не задумуючись про їх внутрішній стан. Якщо ти пристойно одягнений: біла випрасувана сорочка, пристойний (краще дорогий) костюм, то ти вже особистість, яка перед Вами сприймаєш серйозно, позитивно. Про це навіть говорить народна мудрість: «Встречают по одежке…»
А якщо перед тобою «панк», чи «гот», чи у нього «дреди», то він уже не такий, нестандартний, бо протистоїть «білим комірцям», а, значить, зухвалий та скандальний.
Я теж так раніше думала, і думала б так і далі, але, слава Богу, що він навчає нас розуміти оточуючих нас людей. Моя донька змінила зачіску, замість світлих шовкових косенят з’явились довгі рижі «дреди». На деякий час стало ніяково, що скажуть люди: мама, сестра, брати та сестри в церкві. Але ти ж все-таки аналізуєш ситуацію, бо це твоя рідна дочка.
Згадую, що Бог перш за все дивиться на серце, а яке у моєї дитини серце, які у неї друзі, яку музику вона слухає, що читає, адже це важливо, це ж її світогляд. Закритись від своєї дитини тільки тому що вона змінила зачіску? Але батьківська любов не така, тому що вона від Бога, а Бог любить своїх дітей справжньою великою любов’ю, адже Бог це Любов!
Та і за цими дредами тонка ніжна душа, без лицемірства, підлабузництва, можливо ще присутнє щось дитяче, непристосоване до цього світу, його правил, ще у пошуку, але молодість зажди у пошуку і це цілком природньо.
Як часто ми відрікаємось від чогось нестандартного, незвичного для нас, ми іноді такі правильні такі категоричні, що забуваємо, що за цими нестандартним стоять люди, теж чиїсь діти з ніжними вразливими серцями, їх теж любить Господь , а не тільки правильних , кмітливих у костюмах.
Осудити завжди легше, і ти , наче виростаєш у своїх очах, але чи ростеш ти в очах Господніх? Не будь лицеміром, проповідуй Євангеліє усім, Бог чекає на вас, на вашу чуйність , милосердя, любов… Адже «любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (Коринтян 13:4), бо це істинна любов, яка ніколи не перестає.
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 4747 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Освящение не значит служение Богу - Николай Погребняк Вспомните: "И дивились учению Его (Иисуса), ибо слово Его было со властью (Лук.4:32)"! Почему сейчас служение Богу у подавляющего числа верующих, считающих себя учениками Христовыми, не имеет никакой духовной силы?
Поэзия : Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
